 |
Із змінами і доповненнями,
внесеними Законом України від 24 березня 1998
року N 210/98-ВР,
ГЛАВА 5. ПОСВІДЧЕННЯ УГОД
Стаття 54. Угоди, що посвідчуються
у нотаріальному порядку
Нотаріуси та посадові особи виконавчих
комітетів сільських, селищних, міських Рад народних
депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують
угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову
нотаріальну форму, а також за бажанням сторін
й інші угоди. Нотаріуси та інші посадові особи,
які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи
відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам
закону і дійсним намірам сторін.
Стаття 55. Посвідчення угод
про відчуження та заставу майна
Угоди про відчуження та заставу
майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за
умови подання документів, які підтверджують право
власності на майно, що відчужується або заставляється.
При посвідченні угод про відчуження або заставу
жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку,
гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна
перевіряється відсутність заборони відчуження
або арешту майна. В разі наявності заборони угода
про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчується
лише у разі згоди кредитора і набувача на переведення
боргу на набувача. Посвідчення угод про відчуження
або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового
будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого
майна провадиться за місцезнаходженням вказаного
майна. Угоди про відчуження жилого будинку, будівництво
якого не закінчено, посвідчуються за наявності
рішення виконавчого комітету місцевої Ради народних
депутатів або відповідної місцевої державної адміністрації
про згоду на таке відчуження.
Стаття 56. Посвідчення заповітів
Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють
нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних
громадян, складені відповідно до вимог законодавства
України і особисто подані ними нотаріусу чи іншій
посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії. Посвідчення
заповіту через представника, а також одного заповіту
від імені кількох осіб не допускається. При посвідченні
заповіту від заповідача не вимагається подання
доказів, які підтверджують його право на майно,
що заповідається.
Стаття 57. Порядок зміни і скасування заповітів
Нотаріус, завідуючий державним нотаріальним архівом,
посадова особа виконавчого комітету сільської,
селищної, міської Ради народних депутатів при
одержанні заяви про скасування чи зміну заповіту,
а також при наявності нового заповіту, який скасовує
чи змінює раніше складений заповіт, роблять про
це відмітку на примірнику заповіту, що зберігається
в державній нотаріальній конторі, у приватного
нотаріуса, в державному нотаріальному архіві чи
у виконавчому комітеті сільської, селищної, міської
Ради народних депутатів, та в реєстрі для реєстрації
нотаріальних дій. Справжність підпису на заяві
про скасування або зміну заповіту повинна бути
нотаріально засвідчена. Нотаріус, посадова особа
виконавчого комітету сільської, селищної, міської
Ради народних депутатів, яким в ході посвідчення
заповіту стало відомо про наявність раніше складеного
заповіту, повідомляють про вчинену нотаріальну
дію державний нотаріальний архів чи нотаріуса,
виконавчий комітет сільської, селищної, міської
Ради народних депутатів, де зберігається примірник
раніше посвідченого заповіту. Викладене стосується
і державного нотаріуса, який одержав на зберігання
заповіт, посвідчений однією із посадових осіб,
перелічених у статті 40 цього Закону.
Стаття 58. Посвідчення доручень. Припинення
дії доручень
Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють
нотаріальні дії, посвідчують доручення, складені
від імені однієї або кількох осіб, на ім'я однієї
особи або кількох осіб. Строк, на який може бути
видано доручення, визначається цивільним законодавством
України. Доручення, видане в порядку передоручення,
підлягає нотаріальному посвідченню після подання
основного документа, в якому застережено право
на передоручення, або після подання доказів того,
що представник за основним дорученням примушений
до цього обставинами для охорони інтересів особи,
яка видала доручення. Доручення, видане в порядку
передоручення, не може містити в собі більше прав,
ніж їх передано за основним дорученням. Строк
дії доручення, виданого за передорученням, не
може перевищувати строку дії основного доручення,
на підставі якого воно видане. Припинення дії
доручення провадиться в порядку, передбаченому
чинним законодавством України.
Стаття 59. Кількість примірників документів,
в яких викладено зміст угод
Документи, в яких викладено зміст угод, що посвідчуються
в нотаріальному порядку, подаються нотаріусу або
посадовій особі виконавчого комітету сільської,
селищної, міської Ради народних депутатів, яка
вчиняє нотаріальні дії, не менш ніж у двох примірниках,
один з яких залишається у справах державної нотаріальної
контори, приватного нотаріуса, у виконавчому комітеті
сільської, селищної, міської Ради народних депутатів.
ГЛАВА 7. ВИДАЧА СВІДОЦТВ ПРО ПРАВО НА СПАДЩИНУ
Стаття 66. Свідоцтво про право на спадщину
та строки його видачі
На майно, що переходить за правом спадкоємства
до спадкоємців або держави, державним нотаріусом
за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво
про право на спадщину. Видача свідоцтва провадиться
у строки, встановлені цивільним законодавством
України.
Стаття 67. Порядок видачі свідоцтва про право
на спадщину
Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою
заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку,
встановленому цивільним законодавством, на ім'я
всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з
них окремо. Спадкоємці, які пропустили строк для
прийняття спадщини, можуть бути за згодою всіх
інших спадкоємців, які прийняли спадщину, включені
до свідоцтва про право на спадщину як такі, що
прийняли спадщину. Така згода спадкоємців повинна
бути викладена у письмовій формі і подана державній
нотаріальній конторі до видачі свідоцтва про право
на спадщину. Про видачу свідоцтва про право на
спадщину на ім'я неповнолітнього чи недієздатного
спадкоємця державний нотаріус повідомляє органи
опіки та піклування за місцем проживання спадкоємця
для охорони його майнових інтересів. При переході
спадкового майна до держави свідоцтво про право
на спадщину видається відповідному фінансовому
органові.
Стаття 68. Видача свідоцтва про право на спадщину
за законом
Державний нотаріус при видачі свідоцтва про право
на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця,
час і місце відкриття спадщини, наявність підстав
для закликання до спадкоємства за законом осіб,
які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад
спадкового майна. Спадкоємці за законом, які позбавлені
можливості подати документи, що підтверджують
наявність підстав для закликання до спадкоємства,
можуть бути за письмовою згодою всіх інших спадкоємців,
які прийняли спадщину і подали докази родинних,
шлюбних чи інших відносин із спадкодавцем, включені
до свідоцтва про право на спадщину.
Стаття 69. Видача свідоцтва про право на спадщину
за заповітом
Державний нотаріус при видачі свідоцтва про право
на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті
спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття
спадщини, склад спадкового майна. Державний нотаріус
також перевіряє коло осіб, які мають право на
обов'язкову частку в спадщині.
ГЛАВА 8. ВИДАЧА СВІДОЦТВА ПРО ПРАВО ВЛАСНОСТІ
НА ЧАСТКУ В СПІЛЬНОМУ МАЙНІ ПОДРУЖЖЯ
Стаття 70. Видача свідоцтв на підставі спільної
заяви
Нотаріус на підставі спільної письмової заяви
подружжя видає одному або кожному з них свідоцтво
про право власності на частку в спільному майні
подружжя, набутому ним за час шлюбу. Таке свідоцтво
може бути видано кожному з подружжя як під час
перебування у шлюбі, так і після розірвання шлюбу.
Свідоцтво про право власності на жилий будинок,
квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, земельну
ділянку та інше нерухоме майно видається нотаріусом
за місцем знаходження цього майна.
Стаття 71. Видача свідоцтва в разі смерті
одного з подружжя
У разі смерті одного з подружжя свідоцтво про
право власності на частку в їх спільному майні
видається державним нотаріусом на підставі письмової
заяви другого з подружжя з наступним повідомленням
спадкоємців померлого, які прийняли спадщину.
Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного
майна. На підставі письмової заяви спадкоємців,
які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя,
що є живим, у свідоцтві про право власності може
бути визначена і частка померлого у спільній власності.
Свідоцтво про право власності на частку в спільному
майні подружжя в разі смерті одного з них видається
державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини.
ГЛАВА 9. ВИДАЧА СВІДОЦТВА ПРО ПРИДБАННЯ ЖИЛИХ
БУДИНКІВ З ПРИЛЮДНИХ ТОРГІВ
Стаття 72. Видача свідоцтва про придбання
жилого будинку з прилюдних торгів
Придбання жилого будинку з прилюдних торгів оформлюється
нотаріусом за місцезнаходженням будинку шляхом
видачі набувачу свідоцтва про придбання жилого
будинку. Якщо торги не відбулися, свідоцтво про
придбання жилого будинку видається стягувачеві.
Такі свідоцтва видаються на підставі відповідно
копії акта про продаж будинку з прилюдних торгів
чи копії акта про те, що будинок залишено за стягувачем
у зв'язку з тим, що торги не відбулися.
ГЛАВА 10. НАКЛАДАННЯ ЗАБОРОНИ ВІДЧУЖЕННЯ НЕРУХОМОГО
МАЙНА
Стаття 73. Накладання заборони
Державний нотаріус чи посадова особа виконавчого
комітету сільської, селищної, міської Ради народних
депутатів за місцезнаходженням жилого будинку,
квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого
нерухомого майна чи місцем розташування земельної
ділянки накладають заборону їх відчуження: за
повідомленням установи банку, підприємства чи
організації про видачу громадянину позички на
будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого
будинку; при посвідченні договору довічного утримання;
при посвідченні договору про заставу жилого будинку,
квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної
ділянки, іншого нерухомого майна; в усіх інших
випадках, передбачених законом.
Стаття 74. Зняття заборони
Одержавши повідомлення установи банку, підприємства
чи організації про погашення позички, повідомлення
про припинення договору застави, а також припинення
чи розірвання договору довічного утримання, державний
нотаріус або посадова особа виконавчого комітету
сільської, селищної, міської Ради народних депутатів
знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири,
дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки,
іншого нерухомого майна.
ІНСТРУКЦІЯ ПРО ПОРЯДОК ВЧИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ
ДІЙ НОТАРІУСАМИ УКРАЇНИ
Затверджена Наказом Міністерства юстиції України
від 14 червня 1994 р. N 18/5 Із змінами і доповненнями,
внесеними наказами Міністерства юстиції України
від 12 серпня 1996 року N 21/5, від 31 березня
1997 року N 26/5, від 27 травня 1997 року N 41/5,
від 6 травня 1998 року N 21/5, від 15 грудня 1998
року N 67/5, від 21 грудня 1998 року N 70/5, від
29 травня 1999 року N 29/5, від 9 червня 1999
року N 31/5, від 29 червня 1999 року N 36/5, від
29 червня 1999 року N 37/5,
РОЗДІЛ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається
на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних
конторах, державних нотаріальних архівах (державні
нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною
діяльністю (приватні нотаріуси).
ПОСВІДЧЕННЯ УГОД ОСНОВНІ ПРАВИЛА ПОСВІДЧЕННЯ
УГОД
27. Нотаріуси посвідчують угоди, щодо яких законодавством
встановлено обов`язкову нотаріальну форму. Відповідно
до чинного законодавства обов`язковому нотаріальному
посвідченню підлягають:
- договори про відчуження (купівля-продаж, міна,
дарування, довічне утримання) жилого будинку,
іншого нерухомого майна (статті 227, 242, 244,
426 Цивільного кодексу);
- договори про заставу нерухомого майна, транспортних
засобів, космічних об`єктів, товарів в обороті
або у переробці (стаття 13 Закону "Про заставу");
- договори про відчуження земельних ділянок, що
перебувають у колективній або приватній власності
(стаття 18 Земельного кодексу України, стаття
4 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня
1992 р. N 15-92 "Про приватизацію земельних ділянок");
- договори купівлі-продажу майна державних підприємств
(стаття 27 Закону "Про приватизацію майна державних
підприємств", стаття 25 Закону "Про приватизацію
невеликих державних підприємств (малу приватизацію)");
- шлюбні контракти (стаття 27-1 Кодексу про шлюб
та сім`ю);
- заповіти (стаття 541 Цивільного кодексу);
- доручення на укладання угод, що потребують нотаріальної
форми, а також на вчинення дій щодо підприємств,
установ, організацій, за винятком випадків, коли
законом або спеціальними правилами допущена інша
форма доручення (стаття 65 Цивільного кодексу);
- доручення, що видаються в порядку передоручення
(стаття 68 Цивільного кодексу);
- інші угоди, для яких чинним законодавством передбачена
обов`язкова нотаріальна форма. За бажанням сторін
посвідчується й інші угоди, для яких законодавством
не встановлено обов`язкової нотаріальної форми,
як, наприклад, угоди учасників спільної часткової
власності про виділ частки у спільному майні,
про встановлення порядку користування спільним
майном (жилим будинком, квартирою, садовим будинком,
дачею, земельною ділянкою тощо), про встановлення
розміру часток або про зміну розміру часток, договори
позики, доручення, схову, найму жилого приміщення
тощо.
28. Нотаріуси зобов`язані роз`яснити сторонам
зміст і значення поданих ними проектів угод і
перевірити, чи відповідає зміст посвідчуваних
угод вимогам закону і дійсним намірам сторін*.
* Наприклад, при посвідчені договору про відчуження
будівель і споруд сторонам роз`яснюється зміст
статей 22 і 30 Земельного кодексу. В разі, коли
придбавачем будівлі чи споруди є іноземна юридична
чи фізична особа або особа без громадянства, їм
необхідно роз`яснити зміст ст. 8 Земельного кодексу.
Сторонам за договором відчуження земельної ділянки
роз`яснюється зміст ст.22 Земельного кодексу.
29. Документи, в яких викладено зміст угод, що
посвідчуються в нотаріальному порядку, подаються
нотаріусу не менш ніж у двох примірниках, один
з яких залишається у справах державної нотаріальної
контори чи приватного нотаріуса (стаття 59 Закону
"Про нотаріат"). Всі примірники підписуються учасниками
угоди. Посвідчувальний напис вчиняється на всіх
примірниках угоди. За бажанням учасників угоди,
кожному з них видається по одному примірнику.
30. Угоди про відчуження та заставу майна, що
підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання
документів, які підтверджують право власності
на майно, що відчужується або заставляється. Такі
документи нотаріус приймає лише при наявності
на них запису про реєстрацію.
31. При з`ясуванні дієздатності учасників угоди
у випадку, коли у нотаріуса виникає сумнів щодо
віку учасників угоди, він вимагає документ, в
якому вказано вік учасника угоди. Якщо у нотаріуса
є підстави вважати, що хтось із учасників угоди
внаслідок душевної хвороби або недоумства не може
розуміти значення своїх дій або керувати ними
чи внаслідок зловживання спиртними напоями або
наркотичними речовинами ставить свою сім`ю в тяжке
матеріальне становище, а відомостей про визнання
особи недієздатною чи обмежено дієздатною немає,
нотаріус відкладає вчинення угоди і з`ясовує,
чи є рішення суду про визнання особи недієздатною
або обмежено дієздатною. Якщо таке рішення судом
не виносилось, нотаріус повідомляє про своє припущення
одну з осіб чи один з органів, вказаних у статті
256 Цивільного процесуального кодексу, які можуть
звернутись до суду з заявою про визнання цієї
особи недієздатною або обмежено дієздатною. У
своєму листі нотаріус просить повідомити його
про прийняте рішення. Залежно від прийнятого цією
особою чи органом рішення нотаріус або вчиняє
угоду, або зупиняє вчинення нотаріальної дії до
розгляду справи в суді. Угоди за неповнолітніх,
які не досягли 15 років, а також від імені громадян,
визнаних у судовому порядку недієздатними, вчиняють
батьки, усиновителі або опікуни (статті 14, 16
Цивільного кодексу). Угоди від імені неповнолітніх
віком від 15 до 18 років, а також від імені осіб,
визнаних у судовому порядку обмежено дієздатними,
можуть бути посвідчені лише за умови, якщо вони
вчинені за згодою батьків, усиновителів або піклувальників
(статті 13, 15 Цивільного кодексу). Справжність
підпису батьків, усиновителів або піклувальників
на заяві про їх згоду на посвідчення угод від
імені неповнолітніх віком від 15 до 18 років,
а також від імені осіб, визнаних у судовому порядку
обмежено дієздатними, повинна бути засвідчена
в нотаріальному порядку або підприємством, установою,
організацією, в якій вони працюють чи навчаються,
житлово-експлуатаційною організацією за місцем
їх проживання або адміністрацією стаціонарного
лікувально-профілактичного закладу, в якому вони
перебувають на лікуванні. Засвідчення справжності
підпису не потрібне, якщо батьки, усиновителі
або піклувальники прийдуть до нотаріуса і особисто
подадуть йому заяву про згоду на посвідчення угоди.
У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника,
перевіряє справжність його підпису, про що робить
відмітку на заяві і вказує назву документа, його
номер, дату видачі та назву установи, що видала
документ, який стверджує особу. Заява про згоду
на посвідчення угоди може бути викладена на звороті
примірника угоди, що залишається в справах державної
нотаріальної контори чи приватного нотаріуса,
або на окремому аркуші. Нотаріуси вимагають дозвіл
органу опіки і піклування на право опікуна укладати,
а піклувальника давати згоду на вчинення від імені
підопічного угод, якщо вони виходять за межі побутових.
Такими угодами є договори, що потребують нотаріального
посвідчення і спеціальної реєстрації про відчуження
майна, належного неповнолітнім, відмова від належних
підопічному прав, поділ майна, поділ або обмін
жилої площі, видача письмових зобов`язань тощо.
Питання про дозвіл на право опікуна вчиняти, а
піклувальника давати згоду на вчинення від імені
підопічного угод вирішує органопіки і піклування
шляхом прийняття відповідного рішення. Опікун
і піклувальник, їх дружини (чоловік або дружина)
та близькі родичі не вправі представляти осіб,
які перебувають у нихпід опікою і піклуванням,
при укладанні угод між підопічними і чоловіком
або дружиною опікуна чи піклувальника та їх близькими
родичами. Опікун і піклувальник не вправі здійснювати
дарування від імені підопічного, а також зобов`язуватись
від його імені порукою (стаття 146 Кодексу про
шлюб та сім`ю). Правила, викладені в абзацах сьомому-одинадцятому
цього пункту, поширюються і на угоди, що укладаються
батьками (усиновителями) як опікунами чи піклувальниками
своїх неповнолітніх дітей (стаття 78 Кодексу про
шлюб та сім`ю). У випадках, коли законом дозволяється
одружуватись до досягнення вісімнадцятирічного
віку, громадянин, який не досяг вісімнадцятирічного
віку, набуває дієздатності в повному обсязі з
моменту одруження (стаття 11 Цивільного кодексу).
32. При перевірці правоздатності юридичних осіб,
які беруть участь в угоді, нотаріуси зобов`язані
ознайомитись із статутом (положенням) юридичної
особи і перевірити, чи відповідає нотаріальна
дія, яка вчиняється, правам, наданим юридичній
особі її статутом (положенням).
33. При укладенні угоди представником перевіряються
його повноваження. Доручення, яке надає повноваження
представникові, подається нотаріусу. Дійсність
доручень на право користування та розпорядження
майном, у тому числі транспортними засобами, перевіряється
за допомогою Єдиного реєстру доручень. На примірнику
доручення, що залишається у справах державної
нотаріальної контори чи в приватного нотаріуса,
робиться відмітка про перевірку дійсності доручення
за даними Єдиного реєстру доручень. (абзац 1 пункту
33 змінено згідно з наказами Мін'юсту: від 06.05.98
р. N 21/5, від 29.05.99 р. N 29/5) Нотаріус не
вимагає подання доручень на вчинення угод та інших
дій від керівників юридичних осіб, яким за статутом
(положенням) надано право укладати угоди. У цих
випадках вимагається лише документ, який посвідчує
їх службове становище. Якщо від імені юридичної
особи діє колегіальний орган, витребовується документ,
який стверджує його повноваження та розподіл обов`язків
між членами колегіального органу (статут, установчий
договір, постанова про обрання посадових осіб
тощо).
34. Угоди про відчуження або заставу майна, що
є спільною сумісною власністю, які підлягають
обов`язковому нотаріальному посвідченню, підписуються
всіма співвласниками цього майна або уповноваженими
ними особами. Відчуження або застава майна, що
є колективною власністю, здійснюється за рішенням
вищих органів управління власника (з`їзду, конференції,
загальних зборів тощо). Розпорядження майном,
що є державною власністю, здійснюється у відповідності
з чинним законодавством*. ---------------------------------------------------------------------------------
* Див.: розділ V Закону "Про власність" (Відомості
Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 20, ст.249); статтю
10 Закону "Про підприємства в Україні" (Відомості
Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 24, ст.272); частину
четверту статті 12 Закону "Про приватизацію майна
державних підприємств" (Відомості Верховної Ради
України, 1992 р., N 24, ст.348); частину шосту
статті 7 Закону "Про приватизацію невеликих державних
підприємств (малу приватизацію)" (Відомості Верховної
Ради України, 1992 р., N 24, ст.350). ----------------------------------------------------------------------------------
35. Угоди про відчуження або заставу майна подружжя,
що належить їм на праві спільної сумісної власності,
які потребують обов`язкового нотаріального посвідчення,
можуть бути посвідчені нотаріусом при наявності
письмової згоди другого із подружжя (стаття 23
Кодексу про шлюб та сім`ю). Справжність підпису
на заяві другого з подружжя про згоду на відчуження
або заставу спільного майна повинна бути засвідчена
в нотаріальному порядку або підприємством, установою,
організацією, в якій він працює чи навчається,
житлово-експлуатаційною організацією за місцем
його проживання, або адміністрацією стаціонарного
лікувально-профілактичного закладу, в якому він
перебуває на лікуванні. Засвідчувати справжність
підпису не потрібно, якщо чоловік або дружина
відчужувача особисто подасть нотаріусу заяву про
згоду на відчуження. У цьому випадку нотаріус
встановлює особу заявника, перевіряє справжність
його підпису, про що робить відмітку на заяві,
і вказує назву документа, який посвідчує особу,
номер, дату видачі і назву установи, що його видала.
Якщо в заяві другого з подружжя про згоду на відчуження
спільного майна вказано, кому персонально (прізвище,
ім`я, по батькові громадянина, назва юридичної
особи) він погоджується продати, подарувати, заставити
або з ким обміняти спільно набуте майно, чи вказано
ціну продажу, інші умови його відчуження або застави,
нотаріус при посвідченні договору про відчуження
або заставу зобов`язаний перевірити додержання
умов, вказаних у такій заяві. У тому випадку,
коли із поданих нотаріусу документів неможливо
встановити час і підстави набуття майна, яке відчужується
або заставляється, а чоловік чи дружина особи,
на ім`я якої це майно зареєстровано, ухиляється
від дачі письмової згоди на його відчуження, то
особа, на ім`я якої майно зареєстровано, може
в порядку статті 84 Закону "Про нотаріат" передати
заяву своєму чоловікові чи дружині з пропозицією
з`явитися до нотаріуса для визначення частки чоловіка
(дружини) у цьому майні. Якщо він (вона) не з`явиться
до нотаріуса у визначений строк і протягом місяця
після одержання заяви не надішле своїх заперечень,
нотаріус може посвідчити від імені чоловіка чи
дружини, за ким за правовстановлюючим документом
рахується майно, договір про його відчуження або
заставу.
36. Угода про відчуження або заставу майна, яка
потребує обов`язкової нотаріальної форми, може
бути посвідчена без згоди другого з подружжя,
якщо з правовстановлюючого документа, свідоцтва
про шлюб та інших документів видно, що зазначене
майно є не спільною, а особистою власністю одного
з подружжя (набуте до реєстрації шлюбу, одержане
під час шлюбу в дар або в порядку успадкування,
здійснено поділ майна, набутого під час перебування
в зареєстрованому шлюбі тощо). Про перевірку цієї
обставини нотаріус робить відмітку на примірнику
договору (угоди), що залишається в державній нотаріальній
конторі чи у приватного нотаріуса, з посиланням
на реквізити відповідних документів, якщо ці документи
не приєднуються до договору. При посвідченні договору
про відчуження або заставу майна від імені особи,
у якої немає чоловіка або дружини (неодружена
чи неодружений, в шлюбі не перебуває, вдова, вдівець),
в державну нотаріальну контору чи приватному нотаріусу
відчужувачем подається письмова заява про це.
Нотаріус доводить зміст такої заяви до відома
другого учасника угоди, який на підтвердження
того, що ця обставина йому відома, підписується
на заяві. Така заява повинна виходити особисто
від відчужувача, а у разі вчинення угоди через
представника - від представника, якщо відчужувач
надав йому право при оформленні угоди подавати
від його імені відповідні заяви. Договір про відчуження
або заставу майна може бути посвідчений без згоди
другого з подружжя також у випадках, коли останній
не проживає за місцем знаходження майна і місце
проживання його невідоме. На підтвердження цієї
обставини повинна бути подана копія рішення суду,
яке набрало законної сили, про визнання другого
з подружжя безвісно відсутнім.
37. Угода сторін про розірвання нотаріально посвідченого
договору про відчуження майна може бути оформлена
шляхом складання окремого документа, який додається
до примірника договору, що знаходиться в справах
державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса,
або викладена на самому договорі. Угода підписується
сторонами і посвідчується нотаріусом. На всіх
примірниках договору робиться відмітка про розірвання
договору, в якій зазначається номер за реєстром
та дата посвідчення угоди про розірвання. Відмітка
підписується нотаріусом і скріплюється його печаткою.
Про розірвання договору про відчуження майна робиться
запис в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.
Укладання угод про розірвання нотаріально посвідчених
договорів здійснюється з дотриманням правил пункту
36 цієї Інструкції. Якщо посвідчується угода про
розірвання договору про відчуження жилого будинку,
квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної
ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється
також відсутність заборони відчуження або арешту.
Якщо угода про розірвання договору про відчуження
жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку,
гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна
посвідчується після реєстрації договору відчуження,
нотаріус вимагає довідку-характеристику бюро технічної
інвентаризації, а в місцевостях, де інвентаризація
не проведена, - довідку виконавчого комітету відповідної
Ради народних депутатів. У разі одержання рішення
суду про визнання договору про відчуження майна
недійсним нотаріус робить про це відмітку на примірнику
договору, який зберігається в державній нотаріальній
конторі чи у приватного нотаріуса, приєднавши
до нього рішення суду, а також робить відмітку
в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій і, за
можливості, на всіх інших примірниках договору.
Правовстановлюючий документ повертається відчужувачу
майна на його вимогу. Державне мито чи плата за
посвідчення договору про відчуження майна при
його розірванні сторонам не повертається. Про
розірвання договору про відчуження майна, що підлягає
реєстрації, нотаріус повідомляє відповідному органу,
який здійснює реєстрацію, якщо такий договір до
його розірвання був цим органом зареєстрований.
38. Договір про відчуження майна, що підлягає
реєстрації, а також угода про розірвання такого
договору, якщо договір, що розривається, був зареєстрований
у відповідному органі, повинні бути подані для
реєстрації за місцем обліку цього майна, про що
нотаріус зазначає у посвідчувальному написі і
роз`яснює сторонам. Органу, який провадить відповідну
реєстрацію майна, крім угоди про розірвання договору
про відчуження майна для перереєстрації подається
також правовстановлюючий документ, на підставі
якого був посвідчений договір про відчуження,
або виданий нотаріусом дублікат цього правовстановлюючого
документа.
39. Сума договору про відчуження та заставу майна
встановлюється за погодженням сторін, якщо інше
не передбачено законодавчими актами.
ПОСВІДЧЕННЯ УГОД ПРО ВІДЧУЖЕННЯ ЧАСТКИ МАЙНА
В СПІЛЬНІЙ ВЛАСНОСТІ
40. У тих випадках, коли один з учасників спільної
часткової власності продає належну йому частку
в спільній власності сторонній особі, нотаріус
повинен упевнитись у тому, що продавець у письмовій
формі повідомив усіх інших учасників спільної
часткової власності (як громадян, так і юридичних
осіб) про свій намір продати свою частку сторонній
особі з зазначенням ціни та інших умов, на яких
продається частина будинку (стаття 114 Цивільного
кодексу, стаття 5 Земельного кодексу). Доказом
повідомлення учасників спільної часткової власності
про наступний продаж частки в спільному майні
може бути свідоцтво, видане нотаріусом, про передачу
їм заяви продавця в порядку статті 84 Закону "Про
нотаріат" або заява учасників спільної часткової
власності про відмову від здійснення права привілеєвої
купівлі частки майна, що продається (із зазначенням
ціни та інших умов, на яких продається ця частка).
Справжність підпису на заяві учасників спільної
часткової власності повинна бути засвідчена в
нотаріальному порядку або підприємством, установою,
організацією, в якій він працює чи навчається,
житлово-експлуатаційною організацією за місцем
його проживання або адміністрацією стаціонарного
лікувально-профілактичного закладу, в якому він
перебуває на лікуванні. Засвідчення справжності
підпису не вимагається, якщо учасники спільної
часткової власності особисто з`являться до нотаріуса
і подадуть заяву про відмову від права привілеєвої
купівлі. У цьому випадку нотаріус встановлює особу,
перевіряє справжність підпису заявників і робить
про це відмітку на заяві, вказуючи найменування
документа, його номер, дату видачі та найменування
установи, яка видала документ, що посвідчує особу
заявника. Заява учасника спільної часткової власності
про відмову від права привілеєвої купівлі може
бути викладена на звороті примірника договору
купівлі-продажу, що залишається в справах державної
нотаріальної контори чи у приватного нотаріуса,
або на окремому аркуші. Якщо вказана заява передана
особисто учаснику спільної часткової власності
нотаріусом, який посвідчує договір, то свідоцтво
про передачу заяви не видається, але примірник
заяви з написом нотаріуса про її вручення повинен
бути доданий до примірника договору купівлі-продажу
частки відчужуваного майна, який залишається в
державній нотаріальній конторі чи у приватного
нотаріуса. При одержанні від учасників спільної
часткової власності відповіді остання також додається
до зазначеного примірника договору. При посвідченні
договорів довічного утримання, дарування, міни
частини майна, відчуження частини майна, виділеної
за згодою співвласників або за рішенням суду,
а також у разі продажу частини будинку з прилюдних
торгів правила цього пункту не застосовуються.
41. Якщо решта учасників спільної часткової власності
відмовиться від здійснення права привілеєвої купівлі
або не здійснить цього права протягом одного місяця
з дня одержання повідомлення про намір і умови
продажу, нотаріус після одержання заяви про відмову
або після спливу місячного терміну може посвідчити
договір купівлі-продажу частки спільного майна
сторонній особі. Договір купівлі-продажу частки
спільного майна сторонній особі може бути посвідчений
нотаріусом за наявності відомостей про те, що
інші учасники спільної часткової власності відмовились
одержати надіслані на їх адресу заяви продавця
про його намір продати свою частку. Про цю обставину
повинна свідчити зроблена на зворотному повідомленні
відмітка органу зв`язку. Договір купівлі-продажу
частки спільного майна сторонній особі може бути
посвідчений також у випадку, якщо адреса інших
учасників спільної часткової власності невідома.
На ствердження цього повинен бути поданий документ
відповідного компетентного органу (довідкової
служби, адресного бюро тощо). Заява учасника спільної
часткової власності про відмову від права привілеєвої
купівлі або фактична відмова учасника спільної
часткової власності, який протягом одного місяця
з дня одержання повідомлення про намір і умови
продажу іншим учасником спільної часткової власності
належної йому частки майна не здійснив свого права
на привілеєву купівлю, дійсна протягом трьох місяців.
Строк цей обчислюється з дня подання заяви про
відмову або з дня, наступного за останнім днем
зазначеного місячного терміну.
42. Про відчуження частки майна, яке підлягає
реєстрації, нотаріус робить відмітку на правовстановлюючому
документі.
43. В тексті договору про відчуження частки майна
вказуються арифметичні (в простих дробах) частини.
44. В договорі про відчуження власником частки
майна за бажанням сторін може бути встановлено
порядок користування конкретними його частинами.
В договорі про відчуження одним з учасників спільної
часткової власності належної йому частки майна
порядок користування конкретними його частинами
може бути вказаний лише за наявності відповідної
угоди між учасниками спільної часткової власності
про порядок користування майном або за їх письмовою
згодою чи за наявності судового рішення про порядок
користування майном (конкретними його частинами).
Угода про порядок користування спільним майном
або конкретними його частинами, крім того, може
бути оформлена шляхом складання самостійного документа,
який є невід'ємною частиною правовстановлюючого
документа (при укладанні угоди щодо порядку користування
майном, яке підлягає реєстрації). Угода може бути
укладена між усіма учасниками спільної часткової
власності або між кількома з них. В останньому
випадку необхідна письмова згода всіх учасників
спільної часткової власності про встановлення
порядку користування майном або конкретними його
частинами. При посвідченні самостійних (без посвідчення
договору про відчуження) угод про порядок користування
майном, яке підлягає обов`язковій реєстрації,
вимагається правовстановлюючий документ та у встановлених
чинним законодавством випадках довідка-характеристика
бюро технічної інвентаризації, а в місцевостях,
де інвентаризація не проведена, - довідка виконавчого
комітету відповідної Ради народних депутатів.
Правовстановлюючий документ після його огляду
повертається власникові, а в тексті угоди зазначається
найменування цього документа, номер і дата його
видачі та найменування установи, що його видала.
45. Учасники спільної часткової власності вправі
укладати угоди про встановлення розміру часток
або про зміну розміру часток, якщо в правовстановлюючому
документі розмір часток не вказаний або вказаний
неправильно. Така угода може бути оформлена як
шляхом складання самостійного документа, так і
викладена на правовстановлюючому документі. Угода
про уточнення ідеальних часток жилого будинку
(квартири, дачі, садового будинку тощо) подається
для реєстрації у порядку, встановленому чинним
законодавством. Така угода є невід`ємною частиною
правовстановлюючого документа. Спори між учасниками
спільної часткової власності щодо зміни розміру
часток спільного майна вирішуються в судовому
порядку.
ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ ПРО ЗАСТАВУ НЕРУХОМОГО
МАЙНА, ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ, КОСМІЧНИХ ОБ`ЄКТІВ,
ТОВАРІВ В ОБОРОТІ АБО У ПЕРЕРОБЦІ
59. Договори про заставу нерухомого майна (жилого
будинку,квартири, дачі, садового будинку, гаража,
інших будівель та споруд, підприємств чи його
структурного підрозділу, земельної ділянки, багаторічних
насаджень тощо), транспортних засобів, космічних
об`єктів, товарів в обороті або у переробці підлягаютьобов`язковому
нотаріальному посвідченню. Посвідчення угод про
заставу жилого будинку, квартири, дачі,садового
будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомогомайна
(іпотека)* провадиться за місцезнаходженням вказаного
майна. Договори про заставу транспортних засобів
та космічних об`єктів посвідчуються за місцем
реєстрації цих засобів та об`єктів, адоговори
про заставу товарів в обороті або у переробці
(сировина,напівфабрикати, комплектуючі вироби,
готова продукція тощо) - замісцезнаходженням підприємства.
Надана громадянинові у приватну власність земельна
ділянкаможе бути об`єктом застави лише за зобов`язанням
з участю кредитної установи (стаття 6 Земельного
кодексу України). ---------------------------------------------------------------------------------
* Див. ст.31 Закону "Про заставу" (Відомості Верховної
Ради України, 1992 р., N 47, ст.642). ----------------------------------------------------------------------------------
60. Договори про заставу майна, що підлягає реєстрації,
посвідчуються нотаріусом за умови подання документів,
які підтверджують право власності на майно, що
заставляється, після перевірки відсутності заборони
відчуження або арешту цього майна. В разі, коли
заставодавцем є особа, якій передано майно іправо
його застави, нотаріусу подаються документи, що
стверджуютьфакт передачі майна і права його застави.
При посвідченні договорів про заставу жилого будинку,
квартири, дачі, садового будинку, гаража нотаріус
вимагає довідку-характеристику бюро технічної
інвентаризації, а в місцевостях, деінвентаризація
не проведена - довідку виконавчого комітету відповідної
Ради народних депутатів, в якій викладена характеристикавказаних
об`єктів договору застави. Якщо договір про заставу
майна укладається у зв`язку з укладенням іншого
договору щодо цього майна і у нотаріуса є зазначенівище
документи, другий раз ці документи не подаються.
Договори про заставу цілісного майнового комплексу
підприємства, його структурних підрозділів, будівель
і споруд посвідчуються нотаріусом за наявності
дозволу та на умовах, погоджених зорганом, уповноваженим
управляти відповідним державним майном. З моменту
прийняття рішення про приватизацію майна державного
підприємства застава такого майна може здійснюватись
підприємством з дозволу відповідного органу приватизації
(регіональноговідділення або представництва Фонду
державного майна України).
61. Майно, що перебуває у спільній власності,
може бути передано у заставу тільки за згодою
всіх співвласників. Майно, що перебуває у спільній
частковій власності (частки,паї), може бути самостійним
предметом застави за умови виділенняйого в натурі.
При цьому договори про заставу спільного сумісного
майнапосвідчуються за правилами, викладеними у
пунктах 34 і 35 цієїІнструкції. Згода співвласників
повторно не вимагається, якщо договірпро заставу
майна складається у зв`язку з посвідченням договорукупівлі-продажу
цього майна з розстрочкою платежу.
62. Договір про наступну заставу вже заставленого
майна можебути посвідчений, якщо інше не передбачено
законом і попереднімдоговором застави.
63. Одночасно з посвідченням договору про іпотеку
нотаріус,якщо це передбачено договором, накладає
заборону на відчуженняпредмета іпотеки за правилами,
викладеними в пунктах 137, 138 цієї Інструкції.
ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ ПРО ПРИВАТИЗАЦІЮ МАЙНА
ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ
64. Договори купівлі-продажу, які укладаються
при приватизації майна державних підприємств шляхом
викупу, продажу на аукціоні або за конкурсом,
підлягають нотаріальному посвідченню. Укладання
таких договорів здійснюється з дотриманням вимог
чинного законодавства про приватизацію.
65. При посвідченні договору купівлі-продажу майна
державного підприємства нотаріус повинен роз`яснити
покупцеві необхідність його реєстрації протягом
одного місяця з дня укладання такого договору.
ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ НАЙМУ ЖИЛИХ ПРИМІЩЕНЬ
66. При посвідченні, за бажанням сторін, договору
найму жилих приміщень у будинках (квартирах),
належних громадянам та юридичним особам на праві
власності, нотаріус вимагає довідку-характеристику
бюро технічної інвентаризації, а в місцевостях,
де інвентаризація не проведена, - відповідну довідку
виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів,
і, для огляду, правовстановлюючий документ про
належність наймодавцю житла, що здається в найом.
67. Предметом договору найму в будинку чи квартирі,
що належить громадянам або юридичним особам на
праві власності, може бути як ізольоване, так
і не ізольоване жиле приміщення (кімната, що має
з іншою кімнатою спільний вхід), а також частина
кімнати. Не можуть бути самостійним предметом
договору найму приміщення, непридатні для проживання
(підвали та ін.), а також підсобні приміщення
(кухня, коридор, комора тощо), які здаються в
найом тільки разом з жилим приміщенням.
68. При посвідченні від імені члена житлово-будівельного
кооперативу договору найму жилого приміщення,
наданого йому в будинку кооперативу, нотаріус
вимагає письмову згоду на це правління кооперативу
і членів сім`ї, які проживають разом з наймодавцем.
Коло членів сім`ї члена житлово-будівельного кооперативу
визначається відповідно до статті 64 Житлового
кодексу. До договору найму жилого приміщення в
будинку житлово-будівельного кооперативу застосовуються
правила про договір піднайму в будинках державного
і громадського житлового фонду (статті 91-94,
97 Житлового кодексу) та про договір найму жилих
приміщень, належних громадянам на праві приватної
власності (пункт 67 цієї Інструкції).
69. Договори піднайму жилих приміщень, в тому
числі заброньованих у встановленому порядку (статті
73-75 Житлового кодексу), посвідчуються нотаріусом
за наявності:
- письмової згоди наймодавця про здавання житла
в піднайом;
- письмової згоди членів сім`ї наймача, що проживають
разом з ним, про здавання жилого приміщення; при
здаванні в піднайом жилого приміщення у квартирі,
в якій проживає два або більше наймачів, потрібна
також згода цих наймачів та членів їх сімей, за
винятком випадків здавання жилого приміщення в
піднайом у зв`язку з тимчасовим виїздом цієї сім`ї
(стаття 91 Житлового кодексу). При посвідченні
договору піднайму заброньованого жилого приміщення
(стаття 75 Житлового кодексу) нотаріус, крім того,
вимагає охоронне свідоцтво (броню).
70. Жилі приміщення здаються в найом (піднайом)
на визначений строк (у тому числі на період збереження
цього приміщення за тимчасово відсутнім наймачем)
або без зазначення строку. При посвідченні згаданих
договорів нотаріус роз`яснює сторонам необхідність
їх реєстрації у відповідних органах, про що робиться
відмітка у тексті посвідчувального напису. Посвідчуючи
договори про здавання в найом квартир у будинках
житлово-будівельних кооперативів чи про здавання
житла в піднайом (державний чи громадський житловий
фонд), нотаріус, крім того, роз`яснює сторонам
зміст статті 94 Житлового кодексу, що відображається
в тексті договору найму (піднайму).
ПОСВІДЧЕННЯ ДОРУЧЕНЬ
89. Доручення на право користування та розпорядження
майном, у тому числі транспортними засобами, підлягають
обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі доручень
у порядку, встановленому Положенням про Єдиний
реєстр доручень. (абзац 1 пункту 89 змінено згідно
знаказами Мін'юсту: від 06.05.98 р. N 21/5,від
29.05.99 р. N 29/5) У тексті доручення повинні
бути зазначені місце і дата його складання (підписання),
прізвища, імена та по батькові (повне найменування
юридичної особи) і місце проживання (місце знаходження
юридичної особи) представника і особи, яку представляють,
а в необхідних випадках і посаду, яку вони займають.
В дорученнях на ім`я адвокатів зазначається їх
статус та членство в адвокатському об`єднанні
(якщо адвокат є членом адвокатського об`єднання).
Строк, на який може бути видано доручення, визначається
цивільним законодавством України. Строк дії доручення
зазначається прописом. При посвідченні доручення
нотаріус повинен роз`яснити особі, яку представляють,
що у випадках, коли строк в дорученні не вказаний,
воно зберігає силу протягом одного року з дня
його посвідчення. Доручення, призначене для вчинення
дій за кордоном, яке не містить вказівок про строк
його дії, зберігає силу до його скасування особою,
яка видала доручення. Доручення, в якому не зазначена
дата його посвідчення, недійсне.
90. При посвідченні доручення від імені юридичної
особи нотаріус дотримується правил, викладених
у пунктах 32, 33 цієї Інструкції.
91. Доручення від імені неповнолітніх, а також
осіб, визнаних у судовому порядку недієздатними
або обмежено дієздатними, посвідчуються з дотриманням
вимог пункту 31 цієї Інструкції.
92. При посвідченні доручення на ведення справи
в суді нотаріус роз`яснює, що уповноважена особа
буде вправі вчиняти дії, перелічені в статті 115
Цивільного процесуального кодексу, якщо вони спеціально
обумовлені в цьому дорученні.
93. Повноваження за нотаріально посвідченими дорученнями
можуть бути передані телеграфом. Телеграма-доручення
складається з тексту доручення та посвідчувального
напису з розшифруванням підпису нотаріуса і його
печатки.
94. Доручення, видане в порядку передоручення,
підлягає нотаріальному посвідченню після подання
основного доручення, в якому застережено право
на передоручення, або після подання доказів того,
що представник за основним дорученням примушений
до цього обставинами для охорони інтересів особи,
яка видала доручення. Доручення, видане в порядку
передоручення, не може містити в собі більше прав,
ніж їх передано за основним дорученням. Строк
дії доручення, виданого за передорученням, не
може перевищувати строку дії основного доручення,
на підставі якого воно видане. В дорученні, виданому
за передорученням, повинні бути вказані час і
місце посвідчення основного доручення, ім`я, по
батькові, прізвище і місце проживання особи, якій
видане основне доручення, і особи, якій вона передоручає
свої повноваження, а в необхідних випадках і їх
службове становище. На основному дорученні робиться
відмітка про передоручення. Копія основного доручення
додається до примірника доручення, що залишається
в державній нотаріальній конторі чи у приватного
нотаріуса. При наступному посвідченні доручення,
виданого за передорученням в тій же державній
нотаріальній конторі чи тим же приватним нотаріусом,
копія основного доручення не залишається.
ВИДАЧА СВІДОЦТВА ПРО ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ЧАСТКУ
В СПІЛЬНОМУ МАЙНІ ПОДРУЖЖЯ
126. Нотаріус на підставі спільної письмової заяви
подружжя видає одному або кожному з них свідоцтво
про право власності на частку в спільному майні,
набутому ними за час шлюбу. Таке свідоцтво може
бути видано кожному з подружжя як під час перебування
в шлюбі, так і після розірвання шлюбу. Свідоцтво
про право власності видається тільки на те майно,
яке є спільною власністю подружжя і є наявним
на день видачі свідоцтва. При видачі свідоцтва
нотаріус вимагає документ, який посвідчує шлюбні
відносини, в тому числі такі, що згодом були розірвані
в порядку, встановленому чинним законодавством
(свідоцтво про шлюб, про розірвання шлюбу, відмітка
в паспорті про реєстрацію шлюбу тощо). На примірнику
свідоцтва, що залишається в справах державної
нотаріальної контори чи у приватного нотаріуса,
робиться відмітка, в якій зазначається найменування
поданого для огляду документа, його номер, дата
та найменування установи, що його видала.
127. Якщо до складу майна, на частку якого видається
свідоцтво, входить майно, що підлягає реєстрації,
нотаріус вимагає подання документів, які підтверджують
право власності подружжя на таке майно. При видачі
свідоцтва про право власності на жилий будинок
та інше нерухоме майно, що підлягає реєстрації
(за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає
довідку-характеристику бюро технічної інвентаризації,
а в місцевостях, де інвентаризація не проведена,
- довідку виконавчого комітету відповідної Ради
народних депутатів, в якій викладена характеристика
будівлі, на яку видається свідоцтво. При наявності
заборони відчуження жилого будинку, квартири,
дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки,
іншого нерухомого майна свідоцтво про право власності
на майно, обтяжене боргом, видається у разі згоди
на те кредитора. Про видачу свідоцтва про право
власності на нерухоме майно, перераховане вище,
робиться відмітка на правовстановлюючому документі.
Свідоцтво про право власності на жилий будинок,
квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, земельну
ділянку та інше нерухоме майно видається нотаріусом
за місцезнаходженням цього майна.
128. У разі смерті одного з подружжя свідоцтво
про право власності на частку в їх спільному майні
видається державним нотаріусом на підставі письмової
заяви другого з подружжя з наступним повідомленням
спадкоємців померлого, які прийняли спадщину.
Таке свідоцтво може бути видане на половину спільного
майна. У повідомленні, яке надсилається спадкоємцям
померлого, що прийняли спадщину, зазначається
склад спільного майна подружжя, на частку якого
другий з подружжя, що є живим, просить видати
св продолжение
|
