(В редакції Закону України
N 2196-XII від 13.03.92 р.)
Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України від 13 березня 1992 року N 2196-XII,
ВВР, 1992 р., N 25, ст.354, від 5 травня 1993
року N 3179-XII, ВВР, 1993 р., N 26, ст.276, від
17 березня 1999 року N 507-XIV, Декретом Кабінету
Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 15-92,
ВВР, 1993 р., N 10, ст. 79
Стаття 6. Право приватної
власності громадян на землю
Громадяни України мають право
на одержання у власність земельних ділянок для:
ведення селянського (фермерського) господарства;
ведення особистого підсобного господарства; будівництва
та обслуговування жилого будинку і господарських
будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного
і гаражного будівництва. Громадяни набувають право
власності на земельні ділянки у разі: одержання
їх у спадщину; одержання частки землі у спільному
майні подружжя; купівлі-продажу, дарування та
обміну. Передача земельних ділянок у власність
громадян провадиться місцевими Радами народних
депутатів відповідно до їх компетенції за плату
або безплатно. Безплатно земельні ділянки передаються
у власність громадян для: ведення селянського
(фермерського) господарства у межах середньої
земельної частки, що обчислюється у порядку, передбаченому
цією статтею; ведення особистого підсобного господарства;
будівництва та обслуговування будинку і господарських
будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні
ділянки, що були раніше надані у встановленому
порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного
розміру, визначеного статтею 67 цього Кодексу;
садівництва; дачного і гаражного будівництва.
За плату передаються у власність громадян для
веденняселянського (фермерського) господарства
земельні ділянки, розмір яких перевищує середню
земельну частку. При обчисленні розміру середньої
земельної частки, що обчислюється сільською, селищною,
міською Радою народних депутатів, враховуються
сільськогосподарські угіддя (у тому числі рілля),
якими користуються підприємства, установи, організації
та громадяни у межах території даної Ради, крім
тих підприємств, установ і організацій, землі
яких не підлягають приватизації. Загальний розмір
обчисленої площі поділяється на кількість осіб,
які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів,
які раніше працювали у сільському господарстві
і проживають у сільській місцевості, а також осіб,
зайнятих у соціальній сфері на селі. До числа
осіб, які працюють у сільському господарстві,належать
усі працівники колективних сільськогосподарських
підприємств, підсобних сільських господарств,
селянських (фермерських) господарств, інших сільськогосподарських
підприємств, установ і організацій. До числа осіб,
зайнятих у соціальній сфері, належатьпрацівники
освіти, охорони здоров'я, культури, побутовогообслуговування
населення, зв'язку, торгівлі та громадського харчування,
правоохоронних органів, Рад народних депутатів
та їх виконавчих комітетів, а також пенсіонери
з числа цих осіб. При визначенні середнього розміру
земельної частки має враховуватися якість сільськогосподарських
угідь. Розмір середньої земельної частки може
переглядатися залежно від демографічних умов і
конкретних обставин, що склалися, Радою народних
депутатів, яка визначила цей розмір. Надана громадянинові
у власність земельна ділянка може бутиоб'єктом
застави лише за зобов'язанням з участю кредитної
установи Колишнім власникам землі (їх спадкоємцям)
або землекористувачам земельні ділянки не повертаються.
За їх бажанням їм може бути передано у власність
або надано у користування інші земельні ділянки
на загальних підставах. Іноземним громадянам та
особам без громадянства земельні ділянки у власність
не передаються.
Стаття 7. Користування землею
Користування землею може бути постійним або тимчасовим.
Постійним визнається землекористування без заздалегідь
установленого строку. Тимчасове користування землею
може бути короткостроковим - до трьох років і
довгостроковим - від трьох до двадцяти п'яти років.
У разі виробничої необхідності ці строки може
бути продовжено на період, що не перевищує одного
строку відповідно короткострокового або довгострокового
тимчасового користування. Користування землею
на умовах оренди для сільськогосподарських цілей
повинно бути, як правило, довгостроковим. У постійне
користування земля надається Радами народних депутатів
із земель, що перебувають у державній власності:
громадянам України для ведення селянського (фермерського)
господарства, особистого підсобного господарства;
сільськогосподарським підприємствам і організаціям;
громадським об'єднанням; релігійним організаціям;
промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським
підприємствам, установам і організаціям; організаціям,
зазначеним у статті 70 цього Кодексу для потреб
оборони; для ведення лісового господарства спеціалізованим
підприємствам; житловим, житлово-будівельним,
гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам;
спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням
і організаціям з участю українських, іноземних
юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю
належать іноземним інвесторам. У тимчасове користування
земля надається Радами народних депутатів із земель,
що перебувають у державній власності: громадянам
України для городництва, сінокосіння і випасання
худоби, ведення селянського (фермерського) господарства;
промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським
підприємствам, установам і організаціям; громадським
об'єднанням; релігійним організаціям; організаціям,
зазначеним у статті 70 цього Кодексу для потреб
оборони; сільськогосподарським підприємствам і
організаціям; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним
ідачно-будівельним кооперативам; спільним підприємствам,
міжнародним об'єднанням і організаціям з участю
українських, іноземних юридичних та фізичних осіб.
У тимчасове користування із земель, що перебувають
у колективній і приватній власності, земля може
надаватись відповідним власникам цієї землі за
договором, який реєструється у сільській, селищній,
міській Раді народних депутатів: громадянам України
для городництва, сінокосіння і випасання худоби;
промисловим, транспортним та іншим підприємствам,
установам і організаціям для несільськогосподарських
потреб. У випадках, передбачених законодавством
України і Республіки Крим, земля може надаватися
в користування іншим організаціям та особам. Продовження
строку користування земельними ділянками,наданими
із земель, що перебувають у державній власності,провадиться
Радами народних депутатів, які надали їх у користування.
Продовження строку користування земельними ділянками,
наданими із земель, що перебувають у колективній
і приватній власності, провадиться власником цієї
землі шляхом укладання нового договор.
Стаття 8. Оренда землі
У тимчасове користування на умовах оренди земля
надається громадянам України, підприємствам, установам
і організаціям, громадським об'єднанням і релігійним
організаціям, спільним підприємствам, міжнародним
об'єднанням і організаціям з участю українських,
іноземних юридичних осіб і громадян, підприємствам,
що повністю належать іноземним інвесторам, а також
іноземним державам, міжнародним організаціям,
іноземним юридичним особам та фізичним особам
без громадянства. Орендодавцями землі є сільські,
селищні, міські, районні Ради народних депутатів
і власники землі. Земля може надаватися в оренду
в короткострокове користування · до трьох років
(для випасання худоби, сінокосіння, городництва,
державних та громадських потреб) і довгострокове
- до п'ятдесяти років. Умови, строки, а також
плата за оренду землі визначаються за угодою сторін
і обумовлюються в договорі. Орендар має переважне
право на поновлення договору оренди землі після
закінчення строку його дії. Орендарі земельних
ділянок сільськогосподарського призначеннямають
переважне право на одержання орендованих земельних
ділянок у власність, крім випадків, коли їх орендарями
є спільні підприємства, міжнародні об'єднання
і організації з участю українських, іноземних
юридичних і фізичних осіб, підприємства, що повністю
належать іноземним інвесторам, а також іноземні
держави, міжнародні організації, іноземні юридичні
особи та фізичні особи без громадянства. Тимчасово
невикористовувані сільськогосподарські угіддя,
що перебувають у колективній власності колективних
сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських
кооперативів і сільськогосподарських акціонерних
товариств, можуть надаватися в оренду для сільськогосподарського
використання на строк не більше п'яти років. Громадяни,
які мають земельні ділянки у власності, мають
право надавати їх в оренду без зміни цільового
призначення на строк до трьох років, а у разі
тимчасової непрацездатності, призову на дійсну
військову службу до Збройних Сил України, вступу
до навчального закладу - до п'яти років. При успадковуванні
земельних ділянок неповнолітніми допускається
надання цих ділянок в оренду під контролем місцевих
Рад народних депутатів на строк до досягнення
спадкоємцем повноліття. Відносини щодо оренди
землі регулюються цим Кодексом та іншими актами
законодавства України.
Стаття 17. Передача земельних ділянок у власність
Радами народних депутатів
Передача земельних ділянок у колективну та приватну
власність провадиться Радами народних депутатів,
на території яких розташовані земельні ділянки.
Власники земельних ділянок, переданих їм Радою
народних депутатів, не вправі протягом шести років
з часу набуття права власності продавати або іншими
способами відчужувати належну їм земельну ділянку,
крім передачі її у спадщину або Раді народних
депутатів на тих же умовах, на яких вона була
їм передана. При наявності поважних причин суд
за позовом власника може скоротити зазначений
строк. (дію абзацу щодо власників земельних ділянок,
визначених статтею 1 Декрету N 15-92 від 26.12.92
р., зупинено згідно з Декретом КМ N 15-92 від
26.12.92 р.) Громадяни, заінтересовані у передачі
їм у власність земельних ділянок із земель запасу,
подають заяву про це до сільської, селищної, міської,
а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному
підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів
за місцем розташування земельної ділянки. У заяві
зазначаються бажані розмір і місце розташування
ділянки, мета її використання і склад сім'ї. Відповідна
Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі
згоди передати земельну ділянку у власність громадянину
замовляє землевпорядній організації розробку проекту
її відведення. Проект відведення земельної ділянки
погоджується з сільською (селищною) Радою народних
депутатів, з районними (міськими) землевпорядним,
природоохоронним і санітарним органами, органом
архітектури і подається до районної (міської)
Ради народних депутатів для прийняття рішення
про передачу громадянину земельної ділянки у власність.
Передача у власність земельної ділянки, що була
раніше надана громадянину, провадиться сільськими,
селищними, міськими Радами народних депутатів
за місцем розташування цієї ділянки для: ведення
селянського (фермерського) господарства у розмірі
згідно з статтею 52 цього Кодексу; ведення особистого
підсобного господарства у розмірі згідно з статтею
56 цього Кодексу; будівництва та обслуговування
жилого будинку і господарських будівель (присадибна
ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва
у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу.
Зазначені земельні ділянки передаються у власність
на підставі заяви громадянина і матеріалів, що
підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація,
дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств
і кооперативів тощо). Ради народних депутатів
розглядають у місячний строк зазначені заяви і
матеріали та приймають відповідні рішення. Передача
у власність громадян земельних ділянок, що перебувають
у власності або у користуванні інших громадян
або юридичних осіб, провадиться місцевими Радами
народних депутатів після вилучення (викупу) їх
у порядку, встановленому статтями 31 і 32 цього
Кодексу. Передача земельної ділянки у колективну
власність колективним сільськогосподарським підприємствам,
сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським
акціонерним товариствам, у тому числі створеним
на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських
підприємств, провадиться сільськими, селищними,
міськими Радами народних депутатів за місцем розташування
земельної ділянки на підставі клопотань зазначених
підприємств, кооперативів та товариств. До клопотання
додаються матеріали, що обгрунтовують розмір земельної
ділянки, обчислений відповідно до вимог частини
шостої статті 5 цього Кодексу. Місцева Рада народних
депутатів розглядає у місячний строк зазначені
клопотання та матеріали і приймає рішення з цього
питання.
Стаття 18. Придбання земельних ділянок у власність
Придбання громадянами у місцевих Рад народних
депутатів земельних ділянок у власність для ведення
селянського (фермерського) господарства понад
площу, що передається безплатно, провадиться за
плату в порядку, передбаченому статтею 17 цього
Кодексу. Рішення відповідної Ради народних депутатів
з цього питання є підставою для укладання договору
купівлі-продажу земельної ділянки з посвідченням
у нотаріальному порядку. Придбання земельних ділянок,
що перебувають у колективній або приватній власності,
провадиться за договором купівлі-продажу, який
посвідчується у нотаріальному порядку. Договір
купівлі-продажу земельної ділянки і документ про
оплату вартості землі є підставою для відведення
земельної ділянки в натурі (на місцевості) і видачі
державного акта на право власності. Розрахунки,
пов'язані з придбанням земельних ділянок, провадяться
через відповідні банки.
Стаття 19. Надання земельних ділянок у користування
Сільські, селищні Ради народних депутатів надають
земельні ділянки у користування для всіх потреб
із земель сіл, селищ, а також за їх межами для
будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі
та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням
населення (сфера послуг), сільськогосподарського
використання, ведення селянського (фермерського)
господарства, особистого підсобного господарства,
індивідуального житлового, дачного і гаражного
будівництва, індивідуального і колективного садівництва,
городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних
народних промислів. Міська Рада народних депутатів
надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних
ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями)
для будь-яких потреб у межах міста. Районні, міські,
в адміністративному підпорядкуванні яких є район,
Ради народних депутатів надають земельні ділянки
за межами населених пунктів: із земель запасу
для сільськогосподарського використання; із земель
лісового і водного фонду у випадках, передбачених
статтями 77 і 79 цього Кодексу; для ведення селянського
(фермерського) господарства, у разі відмови в
наданні земельної ділянки сільською, селищною
Радою народних депутатів. Обласні Ради народних
депутатів надають земельні ділянки: із земель
усіх категорій за межами населених пунктів для
будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв'язку,
трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів
та інших лінійних споруд; в усіх інших випадках,
крім передбачених частинами першою, другою, третьою
і п'ятою цієї статті. Верховна Рада України надає
земельні ділянки у разі, коли для вилучення цих
земель установлено особливий порядок (стаття 32).
Надання у користування земельної ділянки, що перебуває
у власності або користуванні, іншому громадянину,
підприємству, установі, організації провадиться
лише після вилучення (викупу) цієї ділянки в порядку,
передбаченому статтями 31 і 32 цього Кодексу.
Надання земельних ділянок здійснюється за проектами
відведення цих ділянок. Розробку проектів відведення
земельних ділянок, перенесення їх меж
.
